МАКСИМ БАГДАНОВІЧ - ПРАЗАІК, КРЫТЫК, ПУБЛIЦЫСТ

Про Лесину обізнаність з европейською «новою драмою», з новітнімй літературнймй напрямкамй і течіямй свідчать УУ статті й крйтйчні огляди: «Михаль Крамер», «Последняя драма Гергарта Гауптмана», «Новейшая общественная драма», «Заметки о новейшей польской литературе», «Два направления   в   новейшей   итальянской   литературе   (Ада   Негри   и д'Аннунцио)», студіювання драм Ібсена, Метерлінка, Гауптмана («я тут гауптманістскою стала» [5, с. 123]), переклади драм Метерлінка тощо. 3 лйстів   пйсьменнйці   до   редактора   журналу   «Жизнь»   В. О. Поссе дізнаемося, що Леся УкраУнка готувалася до написания ще декількох оглядів: «У меня намечено несколько тем: французская социальная драма, немецкая   модерна   и   её   отношение   к   французской   decadence, трансваальская война в английской поэзии и прозе, self - mademan (Людина, зобов'язана всім сама собі (англ.). -Л. Д.) в американском романе, итальянский политический роман и метаморфоза д'Аннунцио, протестантизм и общая этика в скандинавской литературе» [5, с. 191], атак само нею запропонована тема статті «новая женщина» во французской литературе с параллелями из других литератур (немецкой, английской и скандинавской)» [5, с. 191]. Так що і «особистий» Лесин модернізм був явищем грунтовним, а не поверховим і стйхійнйм. Готуючись дати відсіч не лише Сфремову (маемо на увазі його статтю «В поисках новой красоты» - більш, ніж критичне (в народницькому дусі) відношення до модерних естетичних пошуків украінськоУ літературй), «а всім взагалі антймодерністам», «духа не розумеющим» [6, с. 39], Леся Укра'шка мала намір «потривожити тіні старих романтйків і Бодлера з Верденом, простудіюватй Метерлінка, і визначити роль Мопассана яко поворотного пункту від натуралізму до нових напрямків. Далі провести виразну антитезу німецького і французького новоромантизму і навіть порівнятй берлінські літературні «кабачки» з такими ж «кабачками Латинського кварталу», посередйні між Франціею і Німеччйною поставите польську модерну   (chef   -   Пшибишевський),   а   в   пряму   залежність   від Пшибишевського - Крушельницького і С0, виразно одрізнйвшй од них Кобилянську і вказавши вплив на не'У Якобсона і данців» [6, с. 39-40].

ловом, Леся збиралася «викопати колодязь» таки досить глибокий, щоб «потопити супротивну силу».

М. Богданович у своі'х статтях і літературно-крйтйчнйх оглядах слова «модернізм» і «сймволізм» вживае часто і в негативному сенсі, що ідчйть про цілковйту нестійкість і невйробленість літературознавчоі ^ умки цього періоду щодо названих термінів. Говорячи про поему Купали Двечная  песня» («Глиби й  пласти.  Огляд білоруського  красного письменства 1910 р.»), він закидае поету наступне: «Щодо найслабшого боку поеми, то, на наш погляд, - це грубий сймволізм, що де-не-де нагаду£ кепські місця з творів російського письменника Л. Андреева» [1, с. 187]. у чому проявляеться цей грубий сймволізм Богданович не деталізуе, але очевидно, що він чітко розмежовуе такі поняття як символ і алегорія. Далі у цій самій статті говориться: «Правда віршів, цілком добрих щодо форми, в Купали й тепер ще не багато; до того ж, і зміст Тхній не визначаеться особливою  глибиною  й незвйчайністю, це,  в основному,  ще одна інтерпретація старих громадянських та горьковських мотйвів, а також відголоскй так званого модернізму» [1, с. 187] Отже модернізм, за Богдановичем, і не всуціль форма, а «відголоскй так званого модернізму» стосуються і екзоттичних мотйвів і нових, не громадянських тем. I далі в статті: «Один лише Власт зміг дати в своі'х образках щось цінного. На жаль, інколй він досить сильно нагадуе польських модерністів («Мары»), в оповіданнях побутовоі тематики  втрачаеться  найкраща якість  його таланту- сумна поетйчність» [1, с. 189-190]. 3 одного боку, Богданович шкодуе, що у Власта з'являеться містйчна настороевість (як у польських модерністів), а з іншого - він критично ставиться до його оповідань побутовоі' тематики, бо тенденційність не дае в повну силу розкрити естетйчні можлйвості твору. Разом з тим М. Богданович не без гордості І вдоволення відмічае у статті «Забутий шлях»: «...за вісім-дев'ять літ свого справжнього існування наша поезія пройшла всі шляхи, а почасти й стежки, які поезія европейська протоптувала понад сто років. 3 наших поезій  можна  було  б  легко  зробити  «Короткий  повторний  курс» европейських    письменницьких    напрямків     останнього    століття. Сентйменталізм, романтизм, реалізм і натуралізм, нарешті, модернізм - усе це, часом навіть у різнйх напрямках, відобразйла наша поезія, правда, найчастіше побіжно, неповно, але все ж таки відобразйла. Велику внутрішню рухлйвість мае вона - про це не може бути й суперечки» [1, с. 220]. 1, даючи оцінку іцомісячному часопису «Ежемесячный журнал», М. Богданович, звертаючи увагу на його демократйчність і художню різноплановість, адже він «згуртував навколо себе мало не всі краіці сили белетристики «реалістйчного напрямку», помічае й те, що той водночас запросив до співпраці і деяких представнйків модернізму (йдеться про російськйх     пйсьменнйків     I. Буніна,     О. Чапйгіна,     В. Шишкова, украТнського - В. Винниченка) [1, с. 325]. I сам поет активно цікавйться новими літературно-мйстецькймй напрямками, про що говорять його рецензіі на новий збірнйк поезій В. Брюсова «Семь цветов радуги», на російське видання творів украінського модерніста В. Винниченка, стаття про імпресіоністйчну поетику творів Г. Чупринки, про індйвідуальнйй зміст творчості В. Самійленка,  грунтовна стаття-дослідження вірша Т. Г. Шевченка,   де   в   основу   науковоТ  розвідкй   покладено   метод естетичний.


1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 [18] 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38